Ви думаєте, що стати Юним Інформатиком легко? Що потрібно лише записатись на гурток? Насправді ж необхідно
пройти ряд випробувань (вікторини, конкурси, завдання), прочитати Клятву Юного
Інформатика перш, ніж вам присвоять це горде звання.
Саме так і відбувалась 27 жовтня цього року Посвята в Юні
Інформатики в Луцькому міському ЦНТТУМ.
В залі - учні гуртків
інформаційно-технічного напряму, батьки, керівники гуртків, адміністрація
Центру. На сцені – ведучі – Волох Дмитро та Сива Оксана. Спочатку в зал під урочисту музику і оплески залу увійшли гуртківці першого
року навчання. У першому турі їх чекала вікторина і завдання «Склади
прислів’я на комп’ютерну тематику». Вони
справились з ними і старші гуртківці вручили їм значки «Юний інформатик».
Гуртківців
другого і третього років навчання чекали складніші випробування. Навіть, щоб
пройти на сцену, їм довелось долати спеціальний бар’єр. Ведучі задавали їм питання
з інформатики і тільки тих, хто дав правильну відповідь «строгі вартові» (гуртківці
першого року навчання) пропускали далі.
Потім ці
досвідчені гуртківці грали в «Острів скарбів». Їм довелось подорожувати по залу
між глядачами, задавати їм питання, звіряти відповіді з спеціальними паролями,
а пізніше, у фойє – виконувати творче завдання знову ж таки на тему
інформатики.
За виконані
завдання учасників програми преміювали спеціальними грошима, дійсними тільки на
нашому заході – ЦНТТУМами. Думаю, читачі зрозуміли, чому вони так називались. А
от гуртківцям довелось ще й розгадували їх таємницю: хто на них зображений і
чому купюри створювались номінальними вартостями 1, 2, 4 і 8 ЦНТТУМів. Литвішку
Антону, навіть, вдалось спрогнозувати, якою була б вартість наступної купюри –
16 ЦНТТУМів. Справді, при створенні грошей використовувались степені числа 2,
як це часто буває в інформатиці і комп’ютерній техніці: 1=20, 2=21,
4=22, 8=23. А на самих купюрах зображені були академік
Лебедєв, Ада Лавлейс, Катерина Логвинівна Ющенко (перша українська програмістка)
і Біл Гейтс.
Заробити ці
ЦНТТУМи мали можливість і глядачі. Для них теж проводилась вікторина.
А в кінці –
інтрига заходу – жартівливий аукціон. На ньому за зароблені ЦНТТУМи можна було
купити щось корисне, а можна було потратити їх на дурничку. Але ніхто не
засмучувався, бо, як казали ведучі, розум, знання і смекалка залишались з
гуртківцями, навіть, коли вони розлучались з ЦНТТУМами.
