Коротко з історії розвитку спортивної радіопеленгації
|
«Полювання на лисиць» або спортивна
радіопеленгація (СРП) – дисципліна радіоспорту, що зародилася в Європі відразу
після Другої світової війни. Також спортивна радіопеленгація відома під
абревіатурою ARDF (Amateur Radio Direction Finding).
«Полювання на лисиць» «народилося» в 1947 році в Голландії. Цю подію
описують так: Одного разу пізно ввечері, на вулицях м. Гаага з'явилася велика
група молодих людей, велосипеди яких були обладнані «дивними»для перехожих
апаратами і антенами. Рівно о 12 годині ночі за командою одного з них всі сіли
на велосипеди і кудись поїхали і на одному з перехресть вони, нібито як по
команді, роз'їхалися в різні боки і, повільно рухаючись, час від часу
зупинялися, звірялися з картою і прослуховували ефір, обертаючи при цьому
антени. Визначивши напрям, тобто «узявши пеленг» по максимуму сигналу,
велосипедисти методично наближалися до будинку, де був розташований шуканий
ними передавач – так званий «лисиця».
Перші змагання в
СРСР провели влітку 1957 року в районі с. Бортничі (Київська обл., Україна). У
них взяли участь радіоаматори Києва, Харкова, Слов'янська (Сталінської обл.,
нині – Донецька обл.), Миколаєва, Львова та Сімферополя. Пошук відбувався на
двох діапазонах: 38 МГц і 144 МГц. Довжина дистанції (траси) становила 6 км, на ній необхідно було
знайти по дві «лисиці».
Змагання
зі спортивної радіопеленгації відбуваються між спортсменами, які за допомогою
карти місцевості, компаса і радіоприймача на діапазонах 3,5 МГц і 144 МГц
повинні знайти задану кількість радіопередавачів в лісі, на пересіченій
місцевості за найменший час.
Знайти передавач не
так легко, як здається на перший погляд. Адже після однієї хвилини роботи,
«лисиця» змовкає і витримує чотирьох хвилинну паузу. Виходить, що 5 лисиць
дистанції включені не весь час, а тільки одну хвилину з 5. Спочатку працює
перша лисиця, через хвилину вона віддає естафету 2-й, потім третя, і т. д.
Після 5-ї лисиці знову включається перша. Крім того, характер лісу вносить
помітні спотворення у поширенні радіохвиль і тому, приймач далеко не завжди
вказує точно на радіопередавач. Безперервно слухаючи сигнали «лис» спортсмен
намагається уточнити, де стоїть «лисиця» і виявити її. Тепер зрозуміло, чому
замаскований передавач назвали ім'ям хитромудрої тварини. Як сказав дядько
Федір із Простоквашино: «Це і полювання, і звірів вбивати не варто».
Чим відрізняється радіопеленгація від
орієнтування?
Буває, спортивну радіопеленгації плутають зі
спортивним орієнтуванням. Але, незважаючи на гадану схожість, це зовсім різні
види спорту. Як шашки і шахи – дошка одна, а фігури різні.
Змагання зі
спортивного орієнтування полягають у пошуку нанесених на карту контрольних
пунктів (КП). Виграє той, хто витратив на пошук необхідної кількості КП
найменший час. Спортсмену-орієнтувальнику треба за допомогою карти, визначати
найбільш швидкий маршрут від КП до КП, стежити за своїм положенням по карті,
продиратися через природні перешкоди. І все це на бігу.
Завдання «мисливця
на лисиць» значно важче. Справа в тому, що «лиси» на карту не наносяться.
Спортсмен знає тільки розташування старту і фінішу. Як же шукає «лис»
спортсмен-«мисливець»? Ось тут і приходить на допомогу приймач-пеленгатор.
Прослуховуючи сигнали «лиси» і повертаючи антену, спортсмен шукає азимут на
передавач. За допомогою компаса і планшета наносить на карту лінію – «пеленг».
Потрібна «лисиця» буде знаходитися там, де перетнуться пеленги на неї.
Близький вид спорту
до спортивної радіопеленгації – радіоорієнтування (Radio-orienteering). У
радіоорієнтуванні на карті позначені радіозони, в межах яких чути «лисицю»
(радіопередавач). У СРП радіозони не позначені, а радіопередавачі чути на всій
території змагання обмеженою картою або заздалегідь організаторами змагань.
Особливості спорту
Спортивна
радіопеленгація – захопливий і водночас складний вид спорту, що розвиває у підлітка не тільки швидкість, спритність і
витривалість, але також гостроту розуму. Кожен учасник має приймати
індивідуальні рішення, перебуваючи на дистанціях в складних умовах. У такий
спосіб спортсмен привчається до відповідальності за власні дії та рішення. Для
здобуття перемог на змаганнях юним спортсменам необхідно постійно підтримувати
форму, удосконалювати свою майстерність.
Починати заняття
спортивної радіопеленгації краще в 10-12 років, але при бажанні беруть
хлопчиків і дівчаток і молодшого й більш старшого віку. Нікого не вважають
безперспективним. Було б бажання вигравати, і готовність працювати заради
перемоги. Для створення рівних умов для спортсменів існує кілька вікових
категорій: молодші категорії М-14 і Ж-14, М-16 і Ж-16 та старші категорії М-19
і Ж-19 та інші більш старші за віком.
Досягнення найкращих результатів учнів у
спортивній радіопеленгації залежать насамперед від його комплексної підготовки:
фізичної, технічної, тактичної і психологічної.
У наш час змагання
зі спортивної радіопеленгації набули значного поширення та розвитку. Українські
спортсмени досягли високих результатів на змаганнях європейського та світового
рівнів. І потрібно відмітити, що гуртківці Центру
демонструють відмінні результати також.
Приходьте до нас займатися!
| 
